
У 2024 році Туреччина зіткнеться з динамічними викликами в різноманітному стратегічному середовищі, позначеному обмеженнями, які створюють перешкоди для її розвитку регіональної та міжнародної орієнтації.
Описуючи 2023 рік як відносно спокійний рік для зовнішньої політики Туреччини, виключатиме події 7 жовтня та їхні наслідки. Тенденція нормалізації, що триває після загальних виборів у травні, відіграла ключову роль у визначенні загального курсу зовнішньої політики. Незважаючи на невирішеність питань, акцент було зроблено на мінімізації можливих конфліктів та пріоритетності спільних інтересів. У період після виборів президент Реджеп Тайїп Ердоган обрав регіональну зовнішню політику, зосереджену на відносинах із країнами Перської затоки, зробивши економіку першочерговою увагою. Щоб зменшити ризики для безпеки з боку Сирії, були ініційовані переговори на міністерському рівні з режимом Асада. Було досягнуто значних успіхів у нормалізації відносин з Ізраїлем та Єгиптом. Надійна підтримка Ердоганом Азербайджану у звільненні Карабаху зміцнила статус Туреччини як геополітичного гравця у 2023 році.
Ердоган також прагнув налагодити зв’язки Туреччини із Заходом, мав на меті накреслити новий курс у турецько-американських відносинах і підтримував збалансовану позицію в українському конфлікті. Рік завершився ключовим турецько-грецьким самітом, який ознаменував ще один значний зовнішньополітичний крок.
Переїзд у 2024 рік
У 2024 році турецько-американські відносини будуть домінувати в дискурсі через кілька невирішених проблем. Примітно, що суттєвих змін у стратегії США щодо Сирії не очікується, що вказує на продовження підтримки YPG на північному сході Сирії. Ця постійна підтримка створює для Туреччини дедалі більший виклик, оскільки YPG зміцнює свій військовий потенціал і міжнародні мережі. Нещодавні дії, такі як імплементація так званої нової конституції, яка перейменовує регіон на Демократичну адміністрацію Північної Сирії, підкреслюють терміновість дій Туреччини. Нездатність вирішити проблему YPG у 2024 році може перерости у більш широкий стратегічний виклик для Туреччини. Крім того, інші аспекти турецько-американських відносин передбачають насичений подіями рік. Позитивний розвиток продажів F-16 і сприятливе рішення парламенту Туреччини щодо членства Швеції в НАТО можуть вплинути на військовий і оборонний аспекти турецько-американських відносин.
Що стосується турецько-європейських відносин, очікується, що 2024 рік продовжить тон, встановлений у 2023 році. Вимір Європейського Союзу може не стати свідком пожвавлення, але атмосфера після виборів, ймовірно, збережеться. Триваючий український конфлікт має значний вплив на турецько-європейські відносини, вимагаючи від Туреччини стратегічного підходу з огляду на невизначеність траєкторії конфлікту. У той час як проблеми безпеки, зокрема міграція, посилюють обґрунтування співпраці, економічна взаємозалежність вказує на стабільні турецько-європейські відносини у 2024 році. Примирення між Туреччиною та Грецією та їхнє розширення співпраці в енергетичній сфері Східного Середземномор’я може позитивно вплинути на турецько-європейські відносини. Однак зростання ультраправих ідеологій у Європі може вплинути на національну політику та зовнішню політику, що потенційно призведе до антитурецьких настроїв у Європейському Союзі. Отже, розвиток подій у цій сфері вимагає ретельного спостереження.
Війна в Україні, що триває, залишається однією з головних проблем міжнародного співтовариства у 2024 році, яка суттєво впливає на Туреччину через її близькість і інтереси. Продовження допомоги забезпечує здатність України підтримувати конфлікт, тоді як припинення може змінити хід війни, потенційно на користь Росії. Отже, зовнішня політика Туреччини може залежати від потенційних наслідків українського конфлікту.
На Близькому Сході нормалізація збережеться як ключовий елемент зовнішньої політики Туреччини. Однак термін «нормалізація» між Туреччиною та країнами Перської затоки може застаріти, що вказує на зростаючий консенсус на цьому фронті. Може виникнути новий регіональний консенсус, який об’єднає Туреччину, Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) і Катар, особливо в оборонній співпраці, що потенційно може перетворитися на стратегічний альянс. Незважаючи на це, невирішене питання Гази може спричинити ширшу нестабільність на Близькому Сході у 2024 році, що вплине на Туреччину та весь регіон. Отже, країни, включаючи Туреччину, можуть перенаправити більше зусиль на Газу.
Центральна Азія має ще один важливий вимір для Туреччини в 2024 році, особливо щодо відносин в рамках Організації тюркських держав (ОТД). Це партнерство, яке спочатку було зосереджене на економічному співробітництві, очікується, що воно перетвориться на більш стратегічне політичне підприємство, що спонукатиме Туреччину проводити зовнішню політику, яка збереже її позиції в середньоазіатському рівнянні.
Загалом, стратегічне середовище Туреччини характеризуватиметься динамізмом і різноманітністю, кульмінацією яких стане дещо стримуюча регіональна атмосфера, яка зрештою створює проблеми для нової регіональної та міжнародної орієнтації Туреччини.