Etcetera: Заморожені на півстоліття: як живе невизнаний турецький Північний Кіпр

Невизнані «держави» є не тільки на території колишнього СРСР. У 2019 виповниться 45 років з дня проголошення незалежності Північного Кіпру. Як невизнана держава змогла існувати так довго? Чи можна порівнювати «Турецьку Республіку Північного Кіпру» з так званими ДНР і ЛНР? Відповіді на ці питання шукав EtCetera.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ? У 1960 році Кіпр отримав незалежність від Англії. Відразу після цього на острові почалися конфлікти між грецькою і турецькою громадами. У 1974 році група грецьких радикалів спробувала влаштувати переворот і приєднати Кіпр до Греції. У відповідь турецький уряд відправив на острів війська – «захистити турецьке населення». Військові дії тривали близько місяця і супроводжувалися етнічними чистками. Зрешто, встановлена ООН «зелена лінія» розділила острів на дві частини – грецьку південну і турецьку північну. У 1983 році остання оголосила себе «Турецькою Республікою Північного Кіпру» (ТРПК).

45 РОКІВ САМОТНОСТІ. З іноземних держав ТРПК визнає тільки Туреччина. І ще «Республіка Абхазія», правда, це держава сама не визнана світовим співтовариством. Згідно з нормами міжнародного права, весь острів вважається територією Республіки Кіпр, а ТРПК вважається «тимчасово непідконтрольною областю». Проте відсутність визнання не завадила туркам-кіпріотам відкрити представницькі офіси (фактично – посольства) в США, Австралії і країнах ЄС. Своєю чергою західні країни мають аналогічні офіси в Північному Кіпрі. Крім того, ТРКС має статус спостерігача в декількох міжнародних організаціях, у тому числі – в ПАРЄ.

З поїздками за кордон у турків-кіпріотів проблем теж не виникає: майже всі вони, крім паспорта ТРПК, мають кіпрські та турецькі паспорти.

ХТО ЖИВЕ? До війни на півночі Кіпру жили і турки, і греки. Під час вторгнення турецької армії та етнічних чисток більшість греків змушені були покинути рідні місця. Їх будинки і землі зайняли переселенці з Туреччини. До речі, в 2014 році Європейський суд з прав людини ухвалив, що Анкара повинна виплатити компенсацію за порушення прав людини на загальну суму в 90 млн євро.

ЗАГАЛЬНА СТОЛИЦЯ. Війна 1974 року розділила не тільки острів, але і його столицю, Нікосію. Одна частина міста є столицею Республіки Кіпр, інша (турки називають її Лефкоша) – столицею ТРПК.

ЕКОНОМІКА. Невизнана республіка веде зовнішню торгівлю тільки через Туреччину – в її відношенні діє ембарго ЄС, ініційоване Грецією і Республікою Кіпр. Відповідно, майже всі товари на прилавках тутешніх магазинів – турецькі. Проте ТРПК чимало заробляє на туризмі і на продажу нерухомості.

З 2012 по 2017 роки кількість туристів, які відвідують Північний Кіпр, зросла на 6%. На літаку в ТРПК можна потрапити тільки через Туреччину. Зате з Республіки Кіпр прохід через «зелену лінію» вільний: грецька влада не заважає туристам їздити на непідконтрольну територію, хоча і не схвалює таких поїздок. Своєю чергою прикордонники ТРПК ставлять штамп про в’їзд не в закордонний паспорт, а на спеціальну відомість – щоб у туристів не виникало проблем при поїздках до Греції і Республіки Кіпр. Щоб збільшити приплив туристів, у 2015 році уряд ТРПК легалізував гральний бізнес.

АРМІЯ. Північний Кіпр – дуже мілітаризована країна. Крім власної армії (вона називається «силами безпеки»), на території ТРПК розташовується ще й 11-й армійський корпус збройних сил Туреччини. Присутність військових особливо відчувається в районі лінії розмежування.

ЖИТТЯ В НЕПРИЗНАНІЙ ДЕРЖАВІ. Українські туристи, які відвідували Північний Кіпр, відзначають, що жити тут не дуже комфортно. Тут годі й шукати магазинів і ресторанів звичних світових брендів, а поштові відправлення здійснюються тільки через Туреччину. У той же час, життя на півночі істотно дешевше, ніж на півдні. Дешевша і нерухомість – тому в ТРПК переселяються пенсіонери із західних країн, які бажають провести старість у теплих краях.

ЦЕ – НЕ ДНР. Північний Кіпр – хоча і невизнане, але цілком демократичне утворення. Тут існує повноцінний парламент, проводяться вільні вибори і діє кілька політичних партій. Праві партії відстоюють збереження нинішнього статусу ТРПК, а ліві – виступають за возз’єднання з Республікою Кіпр. У нинішньому складі парламенту прихильників незалежності більше, проте в уряді переважають прихильники об’єднання.

У 2004 році в Республіці Кіпр і ТРПК одночасно пройшли референдуми з приводу майбутнього острова. На півночі 65% виборців проголосували за возз’єднання. Примітно, що за об’єднання острова висловлювався навіть турецький уряд. Однак на півдні 76% виборців проголосували проти.

ЩО ДАЛІ? Як відзначають спостерігачі, та ж ситуація зберігається і сьогодні: більшість турків хочуть повернутися в єдину державу, а більшість греків – проти цього. У 2015 році уряди в Нікосії і Лефкоша знову сіли за стіл переговорів. Сторони домовилися про відкриття доріг для перетину кордону, про єдину систему електропостачання і про деякі економічні нюанси. Крім того, Республіка Кіпр і ТРПК вирішили більше не глушити теле- і радіосигнали одне одного і відкрити інформацію про загиблих у війні 1974 року.

Проте, головне питання – ліквідація «зеленої лінії» і возз’єднання острова – як і раніше залишається відкритим.

https://uk.etcetera.media/

You may also like...